Відступаючи перед нацистами влітку 1941-го, радянська влада знищила у в’язницях на території Західної України, за різними оцінками, від 9 до 20 тисяч людей. Згодом знищення в’язнів тривало в центральних і східних регіонах.
Одна з перших масових екзекуцій у рамках так званого “розвантаження тюрем” відбулася саме 23 червня 1941-го у в’язниці Луцька. Архівні документи свідчать, що станом на 10 червня у тюремному відділенні управління НКВД у Волинській області утримувалося 2 117 ув’язнених: здебільшого активісти ОУН, священики, інтелігенція. У доповідних записках начальнику тюремного відділення зазначалося, що у зв’язку з бойовими діями біля Луцька з-під варти звільнили малолітніх, “указників” і засуджених за дрібні злочини. Всього 84 особи. Решту розстріляли з кулеметів та закидали гранатами.
Детальніше про розстріл в’язнів у Луцьку зі спогадами очевидця – в матеріалі дослідниці теми Лесі Бондарук “Знищення в’язнів у луцькій тюрмі” [2]на “Історичній правді”
У в’язницях Львівщини страти розпочалися 22 червня – першими розстріляли вже засуджених до смертної кари. З проміжного звіту начальника тюремного відділення управління НКВД у Львівській області Лермана відомо, що станом на 24 червня у тюрмах Львова та Золочева розстріляли 2 072 особи. 26 червня затвердили нові розстрільні списки – ще 2 068 осіб вбили впродовж 24-28 червня. До останніх належать й ті, кого радянська влада арештувала після початку наступу Вермахту, не відкриваючи належним чином справ.
5 липня 1941 року капітан держбезпеки Філіппов направив наркому Сергієнку доповідну «Про евакуацію в’язниць західних областей СРСР», в якій зазначена кількість розстріляних. У містах Перемишль, Самбір та Стрий тоді Дрогобицької області знищили 1 368 в’язнів, у тюрмах Станіславської (тепер Івано-Франківської) – 1 000 в’язнів, у Ковелі на Волині – 194, у Дубному Рівненської області – 260.
“Розстріли в’язнів у червні-липні 1941 р. Як це було?” [3]
Також розстріли відбулися у Володимир-Волинському, Тернополі, Чорткові, Кременці. За даними радянських офіційних документів, під час так званого «розвантаження тюрем» на Західній Україні знищили близько 9 000 ув’язнених. Втім, за деякими оцінками дослідників, йдеться про понад 20 000 жертв.
Сьогодні пам’ять про розстріляних вшановують щороку 23 червня на рівні окремих громад.
Український інститут національної пам’яті продовжує закликати до загальнонаціонального вшанування та висвітлення теми в засобах масової інформації.
Тіла розстріляних ховали у спецмісцях, або ж на території самих в’язниць. Бувало, що, поспішаючи через наближення фронту, енкаведисти залишали тіла своїх жертв незахороненими. У такому разі вони ставали матеріалом для нацистської пропаганди. Поховання жертв цих розстрілів досі виявляють в українських містах.
У червні цього року в Луцьку відбулися археологічні розкопки на місці одного з таких захоронен [4]ь. У ямі діаметром 5 і глибиною 2 метри знайшли останки 107 осіб. Археологічні розкопки проводило комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій «Доля». Як розповіли дослідники, тіла лежали хаотично. Окрім людських решток, у ямі виявили обпалені залишки документів, гільзи радянського виробництва. За фактом відкриття масового поховання людей, які загинули насильницькою смертю, управління Міністерства внутрішніх справ у Волинській області відкрило кримінальне провадження. Триває судово-медична експертиза знайдених останків.
Також третій рік поспіль триває археологічне дослідження території двору Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів “Тюрма на Лонцького”. У 1939-1941 роках, під час радянської окупації Львова, у будівлі розташовувалася в’язниця №1. Як розповів директор музею, історик Руслан Забілий, дослідники знайшли останки 23-х людей. У зв’язку зі знахідкою поліція відкрила кримінальну справу. Триває судово-медична експертиза. Речові знахідки на місці дослідження свідчать, що ці люди були вбиті у період між 1939-1941-м роками. Серед іншого знайдені гільзи від радянської стрілецької зброї. Історики працюють над тим, щоб встановити обставини загибелі похованих у дворі колишньої в’язниці людей.