Закон визначає правові засади здійснення народного волевиявлення через всеукраїнський референдум, його організацію та порядок проведення.
Всеукраїнський референдум, згідно із Законом, є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановлених Конституцією України та цим Законом.
Порядок ініціювання, призначення (проголошення), підготовки і проведення всеукраїнського референдуму регулюється Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також прийнятими відповідно до них іншими актами законодавства.
Предметом всеукраїнського референдуму можуть бути питання:
1) затвердження закону про внесення змін до розділів І, ІІІ, XIII Конституції України;
2) загальнодержавного значення;
3) про зміну території України;
4) про втрату чинності законом України або окремими його положеннями.
Згідно із Законом не можуть бути предметом всеукраїнського референдуму питання:
1) що суперечать положенням Конституції України, загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, закріпленим насамперед Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, протоколами до неї;
2) що скасовують чи обмежують конституційні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх реалізації;
3) спрямовані на ліквідацію незалежності України, порушення державного суверенітету, територіальної цілісності України, створення загрози національній безпеці України, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі;
4) щодо питань податків, бюджету, амністії;
5) віднесені Конституцією України і законами України до відання органів правопорядку, прокуратури чи суду.
Законом встановлено, що на всеукраїнський референдум може виноситися одне питання.
Законом визначено основні принципи проведення всеукраїнського референдуму, на основі яких проводиться всеукраїнський референдум: 1) загального права голосу; 2) рівного права голосу; 3) прямого волевиявлення; 4) вільної участі у всеукраїнському референдумі; 5) добровільної участі у всеукраїнському референдумі; 6) таємного голосування; 7) особистого голосування; 8) однократного голосування; 9) публічності та відкритості процесу всеукраїнського референдуму.
Всеукраїнський референдум не може проводитися одночасно з черговими та позачерговими загальнодержавними виборами, черговими місцевими виборами.
Закон структурно складається з 133 статтей та тринадцяти розділів: I. Загальні положення; II. Призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму; III. Організація та проведення всеукраїнського референдуму; IV. Комісії з всеукраїнського референдуму; V. Списки виборців; VI. Фінансове і матеріально-технічне забезпечення підготовки та проведення всеукраїнського референдуму; VII. Гарантії діяльності суб'єктів процесу всеукраїнського референдуму, міжнародних спостерігачів; VIII. Інформаційне забезпечення всеукраїнського референдуму; IX. Агітація всеукраїнського референдуму; X. Голосування та встановлення результатів всеукраїнського референдуму; XI. Правові наслідки всеукраїнського референдуму; XII. Оскарження порушень законодавства про всеукраїнський референдум; XIII. Прикінцеві положення.
Прикінцевими положеннями на реалізацію положень Закону передбачено внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Конституційний Суд України", "Про запобігання корупції", "Про політичні партії в Україні", "Про Центральну виборчу комісію".
У Законі враховано рекомендації, висловлені у терміновому спільному висновку Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційської комісії) та Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ).
Закон прийнято з необхідними техніко-юридичними правками.
Проект Закону зареєстровано за №3612
За інформацією офіційного вебпорталу парламенту України